Конюшина



 Багаторічна трав'яниста рослина із сімейства бобових, висотою до 50 див, зі стрижневим сильноветвистым коренем. Стебла прямостоячие, злегка опушені. Листи длинночерешковые, із широкими трикутними прилистками, складні, трійчасті, з еліптичними зеленими з білими плямами листочками. Квітки темно-червоні, дрібні, зібрані на кін- цах стебел у кулясті голівки. Плоди - дрібні яйцеподібні однонасінні боби. Цвіте в липні - серпні. www.autoteks.ru
Зустрічається на лугах, полях, трав'янистих схилах, лісових узліссях, у доріг у лісовий і лісостеповий зонах. Культивується як коштовна кормова рослина.
Надземна частина містить гликозиды трифолин і изотрифолин, аскорбінову, кумариновую, саліцилову кислоти, каротин, ефірне масло, алкалоїди, смоли, жирні масла, пігменти, вітаміни групи В.
Рослина має кровоспинн, що отхаркивающим, в'яже, сечогінною й антисептичною дією. Н. М. Ковальова одержала гарні результати при лікуванні препаратами конюшини хворих атеросклерозом з нормальним кров'яним тиском. Оффшорные компании, оффшор сейшельские острова.
У народній медицині відвари й горілочні настойки суцвіть здавна застосовують при бронхітах, кашлі, туберкульозі легенів, коклюші (як відхаркувальне), недокрів'ї, грудній жабі, поганому апетиті, шумі у вухах, хворобливих менструаціях і в якості сечогінного при набряках серцевого й брунькового походження. Уважають, що конюшина добре допомагає при головному болі й запамороченні.
Для готування відвару чайну ложку суцвіть заливають склянкою гарячої води, кип'ятять 5 хвилин, проціджують і п'ють по столовій ложці 4-5 раз у день. Для настойки бе- рут 50 г суцвіть на 1/2 л вод-ки. Наполягають 10 днів і п'ють по чайній ложці перед їжею протягом 3 місяців з перервами на 10 днів через щомісяця .
Настоєм суцвіть промивають збуджені очі й використовують його у вигляді примочок при ранах, пухлинах, золотусі, опіках.
З молодих листів конюшини готовлять салати, а суцвіття придатне для заварки чаю.